Реклама

Sape


загрузка...

Шпаргалки - Сочинения на украинском языке

Кнут Гамсун — норвезький письменник, з творчості якого починається принциповий розрив з традицією соціального роману. Кнут Педерсен — саме таке справжнє прізвище майбутнього митця — народився 4 серпня 1859 року на маленькому хуторі поблизу містечка Лом на півночі Норвегії. В дитинстві відірваний від рідної сім’ї, що терпіла нестатки, хлопець зростав у сім’ї родича,— людини вкрай жорстокої. Підлітком він втік з дому й намагався самотужки заробити на життя. Кнут працював скрізь, де міг влаштуватися. Йому не вдалося отримати постійної освіти, але обдарований юнак багато читав. Його університети — це самоосвіта та школа життя. Він рано почав писати. Перші його твори мали успіх, і Гамсун вирішив присвятити себе письменництву. Він вирушив до Копенгагена з надією продати свої рукописи, але видавці їх не взяли. Змушений повернутися до Норвегії, Гамсун зайнявся журналістикою: писав нотатки та статті до газет Крістіанії (сучасна назва — Осло). Але заробітки надто малі. Письменник, як і герой його майбутнього роману «Голод», постійно недоїдає, що призводить до крайнього виснаження організму. Двічі перед примарою голодної смерті Гамсун емігрував до Америки. Працював наймитом на фермах та писав статті до емігрантських норвезьких газет. Свої враження про Америку — переважно негативні — висловив у новелах і памфлеті «Духовне життя Америки». Він скептично ставився до американської демократії, не сприймав літератури СІЛА, зробивши виняток лише для Марка Твена. Відчуття письменника в чужій країні яскраво відтворює метафора «чорне небо Америки». Ці нариси викликали цікавість в Норвегії. Письменник зміг повернутися на батьківщину. Спочатку журналістика, публічні виступи. Перший роман — «Голод» (1890) приніс йому світову славу. У 1892 році він публікує наступні романи — «Містерії», «Редактор Люнге». Найвідомішим з його творів у нашій країні був роман «Пан» (1894), здобула популярність і повість «Вікторія» (1898). Перу Гамсуна належать також драматичні твори, повісті. Перед Першою світовою війною письменник з родиною переїжджає до села Гамарей. Для нього це був принциповий крок, адже він вважав, що селянство зберігає риси національної культури, занедбаної в місті. Монументальний ро-ман-епопея «Соки землі» (1917), за який письменник здобув Нобелівську премію,— втілення його думки про переваги сільського життя перед міським, про негативні риси прогресу. Неприйняття митцем повоєнної дійсності відобразилося в романах «Жінки біля колодязя» (1920) та «Останній розділ» (1923), в якому дослідники вбачають спільні риси із романом Томаса Манна «Магічна гора». Складна історична дійсність між двома світовими війнами та скептичне ставлення письменника до прогресу відобразилося у трилогії філософських романів «Волоцюга» (1927), «Август» (1930), «Ажиття йде...» (1933). Востан-ньому художньому творі — безрадісному романі «Замкнене коло» (1936) — Гамсун демонструє ницість людської натури в умовах прогресу. Письменник прожив довге життя, але його втручання в політику вже у літньому віці (підтримав фашистський окупаційний режим у Норвегії) підірвало його репутацію. Ім’я Гамсу-на було вилучено з літературного життя, романи довго не перевидавалися. Нині твори Кнута Гамсуна до нас повертаються.

Афоризми Кнута Гамсуна

•    Чи знає хто-небудь, що таке кохання? Це — коли вітер прошелестить у кущах троянд і стихне. Та часом воно буває, немов незламна печать, і не зламати її за все життя аж до самої смерті. І одне, й інше кохання створив Бог, він бачив, як воно цвіло і вмирало.

•    Вона кохала одного пана. Чому? Запитай у вітру, у зір, запитай у Бога, Творця життя на землі, бо ніхто інший не знає відповіді. Він іншу кохав, наче раб, наче безумець. Чому? Запитай у пилу на дорозі, запитай у листя, що опадає долі, спитай у Бога, незбагненного Творця усього живого.

Add comment

Реклама
Яндекс.Метрика