Реклама

Sape


загрузка...

Шпаргалки - Сочинения на украинском языке

Варто зазначити, що вже в перших віршах юний Рембо виступив як зрілий майстер. Вивільняючи поезію з-під влади змертвілих канонів парнасців, уводячи до неї могутній потік простонародної мови, нові незвичні зображальні засоби, мобільні образи, елементи дії, користуючись немислимими раніше в літературі метафорами, сміливо розриваючи синтаксичні й ритмічні одиниці, А. Рембо тим самим надає своїй поетичній мові невимушеної легкості й природної плинності. Так він на власних художніх принципах будує індивідуально неповторну поетичну мову, яка, з одного боку, черпає з багатств світової поетичної спадщини, а з другого — прагне максимально наблизитись до розмовної народної мови.

На думку П. Неруди, «Рембо, перебудувавши всю поетику, зумів знайти шлях до вираження найшаленішої краси». (...)

Другий період творчості (травень 1871—1872) розпочинається декларацією поезії яснобачення. А. Рембо намагається знайти «універсальну» мову, закладаючи підвалини теорії й практики символізму. Він проголошує поета «викрадачем вогню», «ясновидцем», що володіє недоступною для простих смертних «алхімією слова». Важливе свідчення про цю теорію подає його лист поетові П. Демені від 25 травня 1871 року:

Я кажу, що треба стати ясновидцем. Поет робить себе ясновидцем довгим, безмежним і обґрунтованим розладом усіх почуттів. Придатні будь-які форми любові, страждання, безуму. Він сам шукає, сам виснажує себе всілякими отрутами, аби мати лише квінтесенцію. Невимовна мука, коли йому потрібна вся віра, вся надлюдська сила, тоді він стає найхворішим, найзлочиннішим, найпроклятішим серед усіх — і Найученішим! Бо він досяг невідомого. Тому що він викохав більше, ніж будь-хто, свою душу, й так багату! Він досягає невідомого і, втрачаючи глузд, перестає розуміти свої видіння,— він їх побачив! І нехай він згорить під час свого злету від нечуваних і несказанних речей: прийдуть нові жахаючі трудівники; вони почнуть від тих горизонтів, де знесилено впав попередник!

Це була пора написання поетичної перлини «Голосівки», чиї рядки химерно відтворюють відповідність звуків і кольорів, і чотиривірша «Рожево плакала зірниця...», що також кольорописанням пов’язаний з цим славнозвісним сонетом, і хрестоматійної поезії «П’яний корабель», в якій Рембо провістив свої подальші митарства по світу, свій трагічний кінець, і окремого циклу «Останні вірші», де бунтівний тон, революційний пафос поступаються настроям приреченості, виразним трагічним мотивам. Сатиричний дух поезій сходить нанівець, колишня активність ліричного героя зникає.

Add comment

Реклама
Яндекс.Метрика