Реклама

Sape


загрузка...

Шпаргалки - Сочинения на украинском языке

Видатний французький поет Поль Верлен народився ЗО березня 1844 року в місті Мец у родині військового інженера. Мати майбутнього поета за походженням була селянкою. Батька Верлена часто переводили з одного місця служби на інше, тож син переходив з однієї школи до іншої, аж поки сім’я не опинилася в Парижі, де 1862 року Поль закінчив ліцей імені Бонапарта з дипломом бакалавра, який відкривав доступ до університету. Верлен вступає на правничий факультет, але, замість опановувати юридичні науки, пише вірші. До 1863 року відноситься перша публікація в пресі — сонет «Пан Прудом». Того ж року батько влаштовує Поля на посаду експедитора паризької мерії. Незабаром Школя Огюст Верлен помирає, і син тяжко переживає його смерть.

Схильний до меланхолії та депресій, Поль Верлен знаходить позитивний вихід душевного смутку в складанні віршів. Верлен був типовим поетом доби кризи, занепаду, ввів до літературного обігу термін «декаданс». Картини сутінків буття, настрої зажури, суму, відчаю, зневіри — провідні мотиви верленівських поезій.

1866 року за власні кошти Верлен видає першу збірку поезій — «Сатурнічні поезії». 1869 року побачила світ наступна — «Вишукані свята». Того ж року він познайомився з юною Матильдою Моте, яка наступного року стала його дружиною. їй він присвятив збірку «Добра пісня» (1870).

Весілля Верлена відбулося напередодні франко-пруської війни. Невдовзі прусаки оточили столицю. У дні осади Парижа Верлен вступає до лав захисників міста, потім приєднується до паризьких комунарів, редагує бойові листки Комуни, а після її розгрому переховується від репресій.

Він не повертається на свою стару службу і не шукає нової. Восени 1871 року він знайомиться з 17-річним поетом Артюром Рембо. Спільні уподобання і прагнення зближують поетів. Верлен залишає напризволяще дружину з немовлям і разом з юним другом виїздить із Франції. Удвох вони мандрують шляхами Бельгії, потім якийсь час живуть у Лондоні, де заробляють на життя уроками французької.

Якось у Бельгії під час сварки з Рембо Верлен поранив його в руку пострілом із револьвера. Почалося поліцейське розслідування, внаслідок якого Верлен опинився у бельгійській в’язниці. Єдиною розрадою були вірші. Поет спробував знайти духовну підтримку і в релігії. Вірші, написані в цей час, увійшли до збірки «Романси без слів» (1874) і «Мудрість» (1881), а роздуми про долю друзів-поетів вилилися в цикл статей «Прокляті поети» (1884).

До «проклятих» Верлен зарахував Артюра Рембо, Трістана Корб’єра, Стефана Малларме і, очевидно, себе самого. Теоретизувати з приводу поетичної творчості він розпочав у бельгійській в’язниці, де відзначив літературний ювілей — 200-річчя з дня видання «Поетичного мистецтва», віршованого трактату теоретика французького класицизму Школя Буало — написанням власного «Поетичного мистецтва» (1874). Верлен стверджує, що епоха Буало, коли література була чистенькою та слухняною ученицею «теорії» і тому надто вже «літературною», минула. Сучасна ж поезія, на його думку, має живитися будь-якими враженнями життя, перетворюючи їх на музику вірша.

1875 року Верлен, після невдалих спроб відновити шлюб, розлучився з дружиною. За несплачені борги митець неодноразово потрапляв до в’язниці, звідти — до лікарні. Однак і такий досвід поет вважає гідним якщо не поезії, то автобіографічної прози — так з’являються книги «Мої лікарні» (1891) і «Мої в’язниці» (1893).

На відміну від свого молодшого друга Рембо, Верлен і негативний досвід умів переплавляти на поетичний, до того ж випускав по новій збірці щороку (1888 — «Кохання»; 1889 — «Паралельно»; 1890 — «Присвяти»; 1891 — «Щастя»; 1892 — «Інтимні літургії»; 1893 — «Елегії»). Останню збірку — «Плоть» (1896) — Верлен видрукованою не побачив: він помер в одній з паризьких лікарень 8 січня 1896 року.

Add comment

Реклама
Яндекс.Метрика