Реклама

Sape


загрузка...

Шпаргалки - Сочинения на украинском языке

Федір Іванович Тютчев народився 5 грудня 1803 року в родовому маєтку Овстуг (на Орловщині); з 9 до 16 років отримував домашнє виховання (у Москві), причому вихователем юного Тютчева був поет Семен Раїч.

У 1819—1821 роках Федір Тютчев навчався на словесному відділенні Московського університету. В 1822-му, по закінченні університету, вступив на дипломатичну службу і 22 роки прожив у Німеччині, де спілкувався з філософом Шеллінгом та поетом Гейне і навіть одружувався з німкенями: 1826 року — з Елеонорою Петерсон, яка померла 1838 року, а через рік поет одружився з Ернестиною Дьорнберг.

Ровесники й знайомі Тютчева в Росії в цей час брали участь у повстанні декабристів (до декабристських кіл був близький і його вчитель С. Раїч), зазнавали гонінь від Миколи І, словом, так чи інакше змушені були змінюватись або пристосовуватись. Очевидно, така доля не минула б і самого Тютчева, якби він лишився в Росії. Проте життя у затишному, одвічно романтичному Мюнхені, серед гірських пейзажів, які ніби зійшли зі сторінок казок Тіка або братів Гримм, тільки поглиблювало те світовідчуття, яке від німецьких же романтиків він з ранньої юності й засвоїв. Після повернення в Росію у 1844 році Тютчев отримав призначення на посаду старшого цензора при Міністерстві закордонних справ. У 1850—1864 роках триває його любовний роман з Оленою Денисьєвою, що став життєвою основою «денисьєвського циклу» тютчевської лірики.

Образ романтика — це передусім образ юного поета. Федір Тютчев не тільки фізично пережив романтичну добу, але й у свої 50—60 років у душі залишався молодим, його лірика набувала все більшої глибини особистого почуття. До речі, перша поетична збірка Тютчева («Вірші») побачила світ лише 1854 року, а друга — 1868 року. Парадокс ліричної біографії Тютчева полягає в тому, що в його ранній ліриці ми не знайдемо романтичного образу закоханого поета. Всупереч романтичній традиції, справжнє кохання увійшло в тютчевський світ пізно і розцвіло шедеврами світової любовної лірики, зокрема поезіями «денисьєвського циклу».

ІЦо ж виніс ліричний герой Тютчева з досвіду кохання — або, якщо бути точнішим, спроби кохання? Що світ не створений для кохання. Що душа, яка прагне кохання, змушена йти на непосильні жертви і зрештою гинути під гнітом як нерозуміння з боку коханої істоти, так і зовнішніх, ворожих коханню, обставин (недаремно Тютчев був улюбленим поетом автора «Анни Карєніної»). Словом, почуття кохання — ті ж самі зорі уночі, що й заповідні думки і мрії в ранній поезії «Silentium!» («Мовчання!»). І образ коханої — «немов зоря в височині»...

Пізно зазнавши справжньої любові, Тютчев тяжко переживав смерть коханої (у 1864 році) і останні роки життя відчував страшну самотність. Він помер 15 липня 1873 року.

Add comment

Реклама
Яндекс.Метрика