Реклама

Sape


загрузка...

Шпаргалки - Сочинения на украинском языке

Художник не повинен, на думку Стендаля, перебільшувати, тобто штучно підкреслювати благородні пориви, високі почуття людини. Скупими засобами, стримано, «приглушеним голосом»,— як це робить хороший актор у трагічній сцені,— так малює Стендаль найбільш емоційно насичені сцени. Ця стриманість, лаконізм зображальних засобів в кульмінаційний момент ще з більшою силою дають відчути глибину задуму письменника. Для стилю Стендаля характерна перевага зображення внутрішнього світу людини та людських відносин над живописанням зовнішнього світу, речей, обстановки, пейзажу тощо. Якщо в пізнішому своєму творі, більш зрілому щодо художньої форми — «Пермський монастир»,— Стендаль широко змальовував пейзажі (схід сонця в Альпах та ін.), то в «Червоному і чорному» природа посідає порівняно обмежене місце,— хоч і тут письменник уміє скупими засобами подати сповнені високої поезії картини (гірський пейзаж у розділі про подорож Жульєна до Фуке).

Точність і виразність малюнка становить специфічну особливість портрета в творах Стендаля: Жульєн Сорель, Матиль-да де ла Моль, абат Пірар, Вально та чимало інших персонажів роману змальовані рукою справжнього майстра-реаліста, що вміє підмітити в живому житті неповторні індивідуальні риси й творчо скористатись ними, створюючи типові образи широкого узагальнення. Цураючись багатослівності й надмірної деталізації, Стендаль подає портрети, які запам’ятовуються саме через те, що крізь риси зовнішності людини виразно проступає її характер. Так, жіноча принадність пані де Реналь і Матильди де ла Моль має в собі цілком відмінні риси відповідно до соціальних і психологічних відмінностей цих двох натур. Сповнена енергії, вольова натура Жульєна, його виняткова обдарованість, його чутливість до прекрасного, нарешті, його юність і викликана обставинами недовірливість і замкнутість — все це відчувається в рисах його зовнішності, в цих темних, прекрасних і суворих очах, в усій його невеликій, тендітній, але наче зібраній для боротьби постаті.

Значно менше вдається Стендалеві характеризувати своїх героїв засобами мови. Внутрішні монологи навіть дуже різних своєю вдачею персонажів мало відрізняються стилістично.

Для Стендаля важить насамперед простежити за логікою розвитку тієї чи іншої думки, того чи іншого рішення, що визріває в душі героя. Індивідуальні особливості мови при цьому відступають на другий план. Щодо цього проза Стендаля поступається перед письмом пізніших авторів, зокрема таких майстрів мовної характеристики, як Флобер і Мопассан.

Зосереджуючи увагу на внутрішньому житті своїх героїв, Стендаль дуже скупо вживає образні описи обстановки. Але там, де він вдається до цього засобу, він досягає надзвичайної сили експресії. Згадаймо лише один з таких зорових образів, що набуває великого символічного значення: це криваво-червоне освітлення у вер’єрській церкві й моторошне передчуття трагічного кінця, яке проймає Жульєна, що робить свій перший крок у життя, ідучи найматися до мера.

Можливо, що цей образ вплинув на вибір назви роману — «Червоне і чорне», який спочатку мав бути названий просто за ім’ям героя — «Жульєн». «Звички сфінкса», любов Стендаля до зашифровки думок, до загадковості не дали змоги письменникові пояснити навіть друзям, чому він так назвав роман. Літературознавці ще й досі дискутують з цього приводу.

Може, «Червоне і чорне» — це кольори рулетки і назва має підкреслити випадковість у змінах щастя й нещастя в житті? Але це тлумачення суперечить змістові роману, в якому письменник розкриває закономірність, а не випадковість долі свого героя! Може, «червоне» означає військову, а «чорне» — духовну кар’єру, між якими вагається Жульєн? Але військовий мундир, що контрастує в романі з чорною сутаною,— не червоного, а синього кольору! Не будемо перелічувати всіх гадок, висловлених істориками літератури з цього приводу. Найближчим до істини треба визнати тлумачення, що виходить з основного ідейного задуму твору: червоне — це революційні, республіканські, вільнолюбні ідеї, протиставлені чорному світові реакції. В своєму творі Стендаль, як справжній художник, показав цю соціальну антитезу в живих образах, в життєвій долі свого героя. Образно-символічний характер широкого узагальнюючого значення має і назва цього твору.

Читайте по этой теме:
Афоризми Стендаля
Ілля Еренбург. Уроки Стендаля
Єлизавета Старинкевич. Зауваження перекладача
Дмитро Затонський. Стендаль І XX століття
Андре Моруа. Стендаль
Стендаль (1783—1842)

Читайте также сочинения:

Add comment

Реклама
Яндекс.Метрика