Реклама

Sape


загрузка...

Шпаргалки - Сочинения на украинском языке

Зарубержая литература 8 класс

Конфлікт між ідеалом і дійсністю в романі Сервантеса «Дон Кіхот»

Мігель де Сервантес Сааведра — іспанський письменник-гуманіст. Головний його твір — роман «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» (1605—1615) — видатне явище епохи Відродження, що мало вплив на світову культуру.

Щоб зрозуміти, про що і про кого цей роман, треба згадати, якою була Іспанія, коли жив і творив Сервантес. Це була могутня колоніальна держава, території якої простягліїся на півсвіту. Король Філіп II гордо заявляв: «У моїх володіннях ніколи не заходить сонце». З підкорених земель

по «золотому» Гольфстріму попливли до метрополії каравани кораблів, навантажених золотом, сріблом та іншими багатствами. Однак це не послужило економічному та соціальному прогресу країни. Феодально-абсолютистська диктатура була перепоною розвитку національної економіки та промисловості. Усі дорогоцінності осідали в кишенях іспанських можновладців — дворян та священиків. Іспанія нічого не виробляла, купуючи все в європейських країнах. Ремісники, селяни бідували, по країні ходили юрби жебраків. Наближалася економічна криза. У 1588 році англійський флот потопив іспанський, і Англія почала панувати на морі. Почалося падіння Іспанії в прірву. Одна за одною звільнялися від влади іспанських монархів європейські країни. Хоча велич Іспанії була зруйнована, але в характері іспанців залишилася надмірна самовпевненість, феодальна пиха, гонитва за авантюрними пригодами, невміння правильно оцінити ситуацію. Ці риси знайшли вияв у середньовічній літературі, зокрема в рицарському романі. Цей роман відповідав запитам іспанської аристократії, став «настільною» книгою іспанських гідальго, підтримуючи в них дух рицарського авантюризму, закликаючи до вояцьких подвигів, перегукуючись з пригодницько-завойовницькою романтикою іспанських конкістадорів. За часів короля Філіпа II, а саме тоді й починав свої перші літературні вправи Сервантес, читання рицарських романів стає жагучою пристрастю феодальної молоді. Під впливом цих творів юні гідальго покидали рідні домівки й вирушали за океан шукати пригод і подвигів, а ті, що лишались у своїх маєтках, поринали у світ власних ілюзій, не розуміючи того, що на країну та й на них насувається жорстока реальність.

Сервантес вважав, що рицарські романи вже віджили своє і стали шкідливими для іспанського суспільства, тому й задумав роман про хитромудрого гідальго Дон Кіхота як пародію на цей жанр. Але книга швидко переросла первісний замисел. Сервантес показав у романі широку картину життя сучасної йому Іспанії. Історія пригод «мудрого безумця» Дон Кіхота, який вирішив стати ідеальним рицарем, допомогли авторові зобразити істинні деталі життя, але в той же час показати неможливість дійсності без ідеалів.

Головний конфлікт роману — зіткнення ідеальних уявлень про дійсність з самою дійсністю. Подібно до героїв рицарських романів, Дон Кіхот виїздить на пошуки подвигів задля прославлення імені дами свого серця. У цьому образі химерно переплітаються благородні, чисті ідеали та безглузді вчинки. Мандрівний рицар мріє служити людям, аби знищити зло, скасувати беззаконня, а насправді, безросудливими діями множить зло. Дон Кіхот не сприймає реально того життя, яке його оточує, і даремно намагається викоренити недоліки своїх сучасників. Наміри славного гідальго часто не відповідають згубним наслідкам його вчинків. Побачивши, як дужий селянин б'є хлопчика-пастушка Андреса, рицар заступився за нещасного. Селянин обіцяв Дон Кіхоту не знущатися над хлопчиком і заплатити йому все, що винен. Рицар був у захваті від свого благородно

го вчинку і поїхав далі, а селянин, як тільки заступник скривджених щез з очей, побив пастушка до напівсмерті. І Андрес проклинає Дона Кіхота за те, що той ускладнив його життя. Звичайно, захищаючи Андреса, наш гідальго діє як смілива і благородна людина, але він не розуміє, що не всі люди живуть за законами моралі, і слово честі, дане користолюбним глитаєм, нічого не варте. Дон Кіхот не розбирається в людях, хоч і каже, що кожного треба судити за його ділами. Тож виходить, що маленький хлопчик Андрес тверезіше оцінює свого господаря, аніж літній гідальго. Риси Дон Кіхота узагальнені в символічному бою з вітряками. Цей вираз набув значення — «безплідна боротьба з уявними перепонами, псевдогероїчний вчинок, породжений грою вигадки, фантазії, самообману». Рицар Печального Образу приймає вітряки за довгоруких велетнів. Велетні — постійні вороги героїв рицарських романів. У християнській традиції вони — символи зла та гордині, найстрашнішого з гріхів. Дон Кіхот заздалегідь радіє, що своїм подвигом зітре «погане сім'я з обличчя землі». У його завзятті та хоробрості — гординя, що відразу ж була покарана: крила вітряка підняли рицаря разом з конем і кинули на землю.

Продолжение сочинения

Add comment

Реклама
Яндекс.Метрика