Реклама

Sape


загрузка...

Шпаргалки - Сочинения на украинском языке

Зарубержая литература 8 класс

Значення творчості Есхіла для розвитку драматурги

Виникнення давньогрецького театру пов'язане з обрядовими святами на честь богів-покровителів родючості: Деметри, її дочки Кори й Діоні-са. Культ Діоніса, покровителя вина й виноробства, широко поширюється в VII—VI ст. до н.е.

Свята Діоніса відзначалися чотири рази на рік (грудень, січень, лютий, березень). Велика юрба людей ходила з музикою, піснями, уславлюючи Діоніса. Співали також танцюристи, одягнені в козячі шкури. Вони зображували оточення Діоніса — козлоногих сатирів, істот, які прославляли подвиги й страждання бога. Обов'язковою на цих святах була поява самого бога. До нього зверталися з питаннями про майбутній урожай, про погоду на період землеробства.

З обрядових пісень та ігор виникли три жанри давньогрецької драми: трагедія, комедія й драма сатирів. Слово « трагедія» походить від двох грецьких слів: «трагос» — цап, «оді» — пісня, тобто «цапина пісня». Згодом було засновано свято Великі Діонісії. Для свята, тобто для постановки трагедії, було відведено спеціальне місце — театр. Давньогрецька трагедія базувалася на чергуванні дії та виступів хору, у яких коментувався хід подій. Хор спочатку був головною дійовою особою. На сцені грав один актор, потім їх стало двоє. З розвитком трагедії хор став витіснятися грою акторів.

Грецька трагедія брала сюжети з міфології. Міфологічні сюжети розглядалися як зразок людської поведінки. Афінському глядачеві сюжет трагедії був відомий з дитинства. Тому його інтерес зосереджувався в основному не на самому міфологічному сюжеті, а на його трактуванні, на тих змінах і доповненнях, які вводилися автором у міф. Саме тут розкривався ідейний задум автора.

Величезне значення для розуміння змісту трагедії мають пісні хору, у яких автор часто давав тлумачення вчинків своїх героїв. Таким чином, хоровий супровід мав повчальний, виховний зміст, тому що автори прагнули виховати в глядачеві справжнього громадянина. Кожна трагедія — ця боротьба. Трагічний герой бореться з різними перепонами, що заважають вільному розвитку особистості, він повстає проти несправедливості, виступає за торжество добра. Боротьба героя важка. Перепони, які необхідно йому здолати, поставлені на його шляху фатумом — силою, проти якої він безпорадний. Але герой вступає в цю боротьбу й веде її. Герой найчастіше приречений на загибель, але його загибель викликає не розпач, не жах, а захоплення й віру в силу людини, у велич її духу. У цьому цінність давньогрецької трагедії.

У становленні давньогрецького театру величезну роль відіграли Есхіл, Софокл, Аристофан.

Есхіл вважається родоначальником трагічного жанру і його називають «батьком трагедії».

Продолжение сочинения

Add comment

Реклама
Яндекс.Метрика