Реклама

Sape


загрузка...

Шпаргалки - Сочинения на украинском языке

Духовний світ людини в романі Олександра Пушкіна «Eвгеній Онєгін»

«Євгеній Онєгін» правомірно вважається центральним твором О. Пушкіна. Робота над романом тривала майже вісім років (1823—1830) у період найвищого розквіту таланту великого російського поета. В «Євгенії Онєгіні» знайшов своє найбільш повне втілення один із найзначущих задумів поета: дати образ «героя часу», типовий портрет сучасника — людини нового, XIX століття.

Пушкін обирає метод «об'єктивного зображення» і винаходить цілу низку прийомів, які допомагають йому відтворити складний і суперечливий внутрішній світ героїв. Замість традиційної описової експозиції роман розпочинається внутрішнім монологом героя. Із цього короткого монологу читач відразу складає уявлення про героя, його характер. Онєгін — людина гострої думки, егоїст, скептик, навіть цинік, який чудово розбирається в «низькому лукавстві» — лицемірстві патріархальних стосунків. Справжнє ставлення героя до немічного дядька ясно з перших же слів, які перефразовують відому байку Крилова «Осел»: «Осел був чесний без догани». Разом із тим Онєгін вважає себе зобов'язаним підкоритися патріархальним звичаям, тобто у свою чергу лицемірити, щоправда не приховуючи при цьому страшенної нудьги. Так само поведеться герой в один з найвідповідальніших моментів свого життя —

в епізоді дуелі з Ленським. Онєгін чудово розуміє, що був неправий, жартуючи злісно щодо палкого кохання Ленського, до якого відчував щиру прихильність. Але він не тільки приймає виклик на дуель, але й стріляє в друга і вбиває його. Автор не романтизує свого героя і не приховує його суттєвих недоліків. Він не випадково розповідає про минуле Онєгіна. Читач довідується, як формувався його характер: дізнається про досить безладне виховання на закордонний кшталт, марнославне світське життя. Читач бачить, що ніяких нещасть із героєм не траплялося, навпаки, він мав усі насолоди від життя, які тільки могли бути доступні людині його віку і його соціального стану. Тобто Онєгін — особа досить типова для певного суспільного кола.

Однак Онєгін — не просто «гульвіса молодий». Автор підкреслює й позитивні сторони його характеру: Онєгіну властиві «душі високі поривання», він має допитливий розум й інтелектуально на голову вищий, ніж багато хто з молодих людей його кола. Але нудьга, відсутність діяльності, незадоволення середовищем, навколишнім світом спустошують душу героя. Характер його, окреслений вже в першій частині роману, домальовується, чіткіше виявляється в подальших частинах. Основний художній прийом, завдяки якому рельєфно розкривається характер Онєгіна — прийом контрасту. На контрасті — зіставленні протилежностей — будуються не тільки стосунки головного героя із середовищем. Грубі невігласи сусіди-иани або витончене світське товариство є лише тлом картини. На першому плані — зіставлення з людьми, найбільш близькими герою — Ленським і Татьяною. Онєгін і Ленський — представники молодої Росії. Перший — розчарований скептик, другий — палкий романтик. У кількох рядках Пушкін стисло, але точно визначає причину палкого романтизму Ленського: «Він у Німеччині туманній Засвоїв, ученик палкий, І дух, тривожний та чудний, І волелюбні поривання, Натхненну щохвилини річ І чорні кучері до пліч». Відірваність від реального життя, мрійність Ленського Пушкін підкреслює виразною подробицею: він обирає не поетичну, несхожу на інших Татьяну, а «пустотливу кокетку» Ольгу.

Продолжение сочинения

Читайте также сочинения:

Add comment

Реклама
Яндекс.Метрика