Реклама

Sape


загрузка...

Шпаргалки - Сочинения на украинском языке

«Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого» (образ Мефістофеля у трагедії Ґете «Фауст»)

Протягом усієї своєї історії людство намагалося зрозуміти навколишній світ, пояснити природні явища і сутність буття. Достатньо згадати біблійну оповідь про Єву, яка скуштувала яблука з дерева пізнання, праці алхіміків епохи Відродження, направлені на винахід «філософського каменя», за допомогою якого можна буде перетворити метал на золото і здобути «еліксир життя», що повертає молодість і здоров'я.

Але саме в епоху Відродження людина пройнялася вірою у свою всемогутність, що викликало новий вибух церковної диктатури і вилилось у вогнища інквізиції, направлених на вияв і знищення демонів. Тоді з'явилось безліч легенд про угоду людини з нечистим, серед яких і легенда про доктора Георгія Фауста, яка у безлічі перекладів стала духовно рідною цілій Європі.

Але Фауст був героєм саме для Ґете, бо жив у ньому протягом шістдесяти років. За цю трагедію, яка стала символом усього життя письмен ника, Ґете брався в передсмертні хвилини: під час тяжкої хвороби в дев'ятнадцять років, після хвороби і короткочасної сліпоти на п'ятдесят першому році і на сімдесят п'ятому, коли боявся, що не встигне завершити рукопис. Можливо, тому кінець трагедії і став своєрідною сповіддю поета перед життям. Адже геній Ґете було визнано за життя, тому для нього «метою життя є саме життя». І ось саме цьому життю він підводить фаустівський висновок: «Не може вічність поглинути мої діла, мої труди». А оскільки Фаут жив у поетові, то він і змінювався разом із Ґете. Дев'ятнадцятирічний поет передав своєму героєві тривоги власної юної душі і визначив його в особистому лірично-драматичному плані. Можна навіть розглядати твір як автобіографічний, бо в ньому відбилася духовна еволюція автора. Герой Ґете пройшов самотній шлях, хоча прагнув повноти життя. Але все життя за ним ішла тінь Мефістофеля, як його внутрішній голос, як його друге «я»: У мене в грудях дві душі живуть, Між себе вкрай несхожі і ворожі. Одна впилась жадливо в світ земний

І розкошує в нім в любовній млості, А друга рветься в тузі огневій У неба рідні високості.

Продолжение сочинения

Читайте также сочинения:

Add comment

Реклама
Яндекс.Метрика